Codein напиток Lean (лин) Гусев

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!

Эй, чуваки, сегодня поделюсь с ними историей того, как я, наркоман-рэпер, купила закладки кодеина и устроила фотоэкспедицию по заброшенным зданиям. Все началось с того, что у меня закончились свои привычные малявы, и мне пришлось пойти на поиски новых среди трендовых наркотиков. Сижу я значит, брожу по улицам, прикидывая, где бы мне взять новые марки, и тут в голову приходит идея - поспрашивать у своих друзей. Ведь никто не знает лучше, где взять товар на точке, чем они. И вот я иду в один из местных подворотней, где собираются наша стаи, и начинаю задавать вопросы. И тут какой-то парень говорит мне про новый сорт гашиша - ice-o-lator. По его словам, это что-то невероятное, что даже изменило его представление о наркотиках. Меня, конечно же, заинтересовало, и я решил попробовать. Парень дал мне контакты поставщика, и я отправился на новое приключение. Звоню я, значит, по номеру, и договариваюсь о встрече. Встреча назначена на заброшенной фабрике в черте города. Я прихожу на место, и там уже стоит парень с ярко-красной баклахой на глазах. Мы здороваемся, и он не теряя времени, сует мне маленькую пластиковую сумочку. Внутри оказывается сорт гашиша ice-o-lator. Не могу описать свои эмоции! Я просто не мог поверить, что наконец получил свои марки! И тут у меня мозг просто начинает вливать идеи: "Почему бы не устроить фотоэкспедицию по заброшенным зданиям? Там будет столько трендовых мест для съемок!" Я сразу же позвонил своей команде друзей и предложил им присоединиться. Они также были в восторге от идеи и сразу же согласились. Так что на следующий день мы собрались у заброшенного завода. Вся команда была одета в стильную уличную одежду, а я, конечно же, в моей лучшей марке. У нас в руках были камеры, готовые запечатлеть каждую деталь этого приключения. Первое здание, куда мы решили зайти, оказалось старым складом. Мы проникали внутрь через обломки деревянных дверей, которые уже давно разрушилось от времени. Внутри было темно и пыльно, но это только добавляло атмосферности. Я погружался в атмосферу, ощущая ту энергию, которую даровали марки, и начинал делать фотографии. Вся команда разбрасывалась по складу, и каждый снимал свою причудливую композицию. Было волшебно! Мы продолжали наше приключение, проходя через заброшенные фабрики, больницы и школы. В каждом здании мы находили что-то особенное, что-то, что не могли найти в обычном мире. Фотографии оказались просто потрясающими - те самые снимки, которые я совершил в состоянии баклухи, вливались в душу каждого, кто видел их. Наша фотоэкспедиция продолжалась до самого заката. Мы вернулись домой, но эти воспоминания оставались с нами. Марки, ice-o-lator, вливали в наши сердца и в наши работы. Каждая фотография была воплощением наших взглядов и эмоций в этот момент. Итак, вот такая история о том, как я купила закладки кодеина и устроила фотоэкспедицию по заброшенным зданиям. Это было незабываемое приключение, которое открыло мне новые грани и вдохновило на создание особенных фотографий. Мы с командой, нашей молодежью, нашим сленгом и стилем, показали миру то, что иначе было бы просто незаметным. Все это - результат нашего творческого вливания и нашей страсти к наркотикам и искусству. #наркоэстетика #заброшки #фотохудожник #тренды #малявы